В Україні ухвалено закон про внутрішніх переселенців. Утім, експерти б'ють на сполох: проблеми тих, хто тікає з Криму і зони АТО, ним не вирішаться. Про це розповіла DW правозахисниця Олександра Дворецька.
Фахівці громадських організацій, які працюють з внутрішньо переміщеними особами,вимушені звернутись до президента України щодо закону, ухваленого парламентом 19 червня. Він хоч і стосується прав та статусу переселенців з Криму та Сходу України, однак має дивну, як кажуть активісти, історію ухвалення: проект не обговорювався і внесений до Ради у той же день, коли закон було прийнятий. Тож правозахисники занепокоєні: закон не вирішить термінові проблеми людей, що тікають від небезпеки. А внутрішньо переміщених осіб, за даними ООН, в Україні уже близько 38 тисяч.Олександра Дворецька, керівниця Кримської правозахисної мережі "Дія", вимушено мешкає у Києві ідопомагає іншим переселенцям як з Криму, так і зони проведення антитеростичної операції.
DW: Олександро, що бентежить Вас у законі про вимушених переселенців?
Олександра Дворецька: Зараз у законі "вимушеним мігрантом" з Криму визнається особа, яка виїхала з Криму після 18 березня 2014 року. Однак багато кримців виїхали ще до референдуму (який відбувся 16 березня. - Ред.), адже тоді переслідували активістів і викрадали людей. Щодо тих, хто нині втікає з зони антитерористичної операції (АТО), теж неясність, адже територія АТО визначається президентом, але цей документ таємний. Тож людині з півдня Луганщини цілком можуть відмовити у наданні статусу переселенця на підставі того, що ця місцина не перебуває в зоні АТО, хоч поруч бойові дії, небезпека.
DW: Олександро, що бентежить Вас у законі про вимушених переселенців?
Олександра Дворецька: Зараз у законі "вимушеним мігрантом" з Криму визнається особа, яка виїхала з Криму після 18 березня 2014 року. Однак багато кримців виїхали ще до референдуму (який відбувся 16 березня. - Ред.), адже тоді переслідували активістів і викрадали людей. Щодо тих, хто нині втікає з зони антитерористичної операції (АТО), теж неясність, адже територія АТО визначається президентом, але цей документ таємний. Тож людині з півдня Луганщини цілком можуть відмовити у наданні статусу переселенця на підставі того, що ця місцина не перебуває в зоні АТО, хоч поруч бойові дії, небезпека.
До речі, правники, з якими спілкувалась DW, нарікають, що людині, яка прагне отримати статус переселенця, треба доводити, яка саме небезпека їй загрожувала і чи була взагалі. Кажуть, для біженців з іншої країни це має сенс, а для переселенців в Україні це зайве?
Невідомо, як переселенець буде доводити, що мали місце певні ризики. Адже терористи не дають переселенцям довідку з печаткою про існуючі для них загрози. Держава змінює свою роль - не захищає людей, а каже: допомогу отримають лише постраждалі. Як бути у ситуації, коли поруч ідуть бойові дії, і кулі чи снаряди можуть влучити у будинок чи дитсадок, де дитина? У законі про таке не йдеться. Тобто ухвалено порожній закон - без зазначення конкретних механізмів. До речі, після анексії Криму уряд протягом 15 днів мав розробити акти, які б регулювали права кримців. Однак минули місяці, і у цій сфері теж нічого не зроблено.
Вам довелось переїжджати з Криму і допомагати тим, хто учинили так само. Чиопікуєтесь Ви і переселенцями зі Сходу, які проблеми вони мають?
Переселенці із Криму та Донбасу мають багато спільних проблем юридичного характеру - щодо реєстрації, перенесення приватного бізнесу, складання випускниками шкіл тестування. Людям, які хворіють, необхідно медобслуговування. Тим, хто досягає віку отримання паспорта - документи. Однак найперше, з чим зіштовхуються абсолютно усі, - проблема житла. Адже люди прагнуть оселитись у великих містах, аби був шанс працевлаштуватись, оформити дітей до дитсадка чи школи. Ще одне, що відомо від тих, хто мешкає у приватному пансіонаті у Пущі-Водиці, що під Києвом, - держава не допомагає переселенцям оплачувати навіть комунальні послуги, воду і газ. Хоча власник пансіонату не бере коштів за проживання. До речі, понад 130 осіб будуть вимушені найближчим часом покинути Київщину, бо їм просто немає де жити.
Невідомо, як переселенець буде доводити, що мали місце певні ризики. Адже терористи не дають переселенцям довідку з печаткою про існуючі для них загрози. Держава змінює свою роль - не захищає людей, а каже: допомогу отримають лише постраждалі. Як бути у ситуації, коли поруч ідуть бойові дії, і кулі чи снаряди можуть влучити у будинок чи дитсадок, де дитина? У законі про таке не йдеться. Тобто ухвалено порожній закон - без зазначення конкретних механізмів. До речі, після анексії Криму уряд протягом 15 днів мав розробити акти, які б регулювали права кримців. Однак минули місяці, і у цій сфері теж нічого не зроблено.
Вам довелось переїжджати з Криму і допомагати тим, хто учинили так само. Чиопікуєтесь Ви і переселенцями зі Сходу, які проблеми вони мають?
Переселенці із Криму та Донбасу мають багато спільних проблем юридичного характеру - щодо реєстрації, перенесення приватного бізнесу, складання випускниками шкіл тестування. Людям, які хворіють, необхідно медобслуговування. Тим, хто досягає віку отримання паспорта - документи. Однак найперше, з чим зіштовхуються абсолютно усі, - проблема житла. Адже люди прагнуть оселитись у великих містах, аби був шанс працевлаштуватись, оформити дітей до дитсадка чи школи. Ще одне, що відомо від тих, хто мешкає у приватному пансіонаті у Пущі-Водиці, що під Києвом, - держава не допомагає переселенцям оплачувати навіть комунальні послуги, воду і газ. Хоча власник пансіонату не бере коштів за проживання. До речі, понад 130 осіб будуть вимушені найближчим часом покинути Київщину, бо їм просто немає де жити.
Олександра Дворецька
Чи передбачені у законі грошові виплати переселенцям?
Законом встановлено, що переселенці мають право на отримання грошової допомоги. Однак удокументі не визначені ані обсяг цих коштів, ані хто їх видаватиме. До того ж допомога надаватиметься тільки тоді, коли особа доведе, що їй загрожувала небезпека.
У фундації "Право на захист" кажуть, що згідно з законом допомогу в поселенні надаватимуть тільки у визначених регіонах. Тобто люди самі не можуть вирішувати, де їм жити?
Закон пропонує переселенцям конкретні місця проживання, і у разі відмови людина втрачає право на тимчасове житло. А в Києві, й облради Дніпропетровської, Одеської, Львівської областей уже кажуть, що місць для переселенців немає. Може, це корупція, адже місця для поселення внутрішніх мігрантів ніби є, але ми не знаємо, де саме - у селах чи містах. І це означає, що у працівників міграційної служби є можливість "притримувати"гарні місця у містах з добрими умовами. Тож має діяти простий механізм - як квитки на потяг: людина приходить, дивиться, які є місця, чи вони зручні і бронює їх. Утім, щоб звернутись по тимчасове житло,людині вже слід виїхати. А де ж мешкати у цей час, за що жити, де навчатись дітям?
Яких проблем переселенців закон взагалі не торкнувся?
Усі чекають на коридори первинної гуманітарної допомоги, причому там, куди люди виїжджають найбільше - на Херсонщині, Харківщині, Дніпропетровщині та у Запоріжжі. Поки що не передбачено створення таборів, де б надавали медичну, психологічну правову допомогу. Отже, держава була б потрібна при облаштуванні "єдиного вікна", де люди б реєструвались і повідомляли про потреби, як от гостру потребу в ліках чи відновленні втрачених документів. Звісно, потрібні й "перші гроші" - на проїзд до місць розселення тощо.
Законом встановлено, що переселенці мають право на отримання грошової допомоги. Однак удокументі не визначені ані обсяг цих коштів, ані хто їх видаватиме. До того ж допомога надаватиметься тільки тоді, коли особа доведе, що їй загрожувала небезпека.
У фундації "Право на захист" кажуть, що згідно з законом допомогу в поселенні надаватимуть тільки у визначених регіонах. Тобто люди самі не можуть вирішувати, де їм жити?
Закон пропонує переселенцям конкретні місця проживання, і у разі відмови людина втрачає право на тимчасове житло. А в Києві, й облради Дніпропетровської, Одеської, Львівської областей уже кажуть, що місць для переселенців немає. Може, це корупція, адже місця для поселення внутрішніх мігрантів ніби є, але ми не знаємо, де саме - у селах чи містах. І це означає, що у працівників міграційної служби є можливість "притримувати"гарні місця у містах з добрими умовами. Тож має діяти простий механізм - як квитки на потяг: людина приходить, дивиться, які є місця, чи вони зручні і бронює їх. Утім, щоб звернутись по тимчасове житло,людині вже слід виїхати. А де ж мешкати у цей час, за що жити, де навчатись дітям?
Яких проблем переселенців закон взагалі не торкнувся?
Усі чекають на коридори первинної гуманітарної допомоги, причому там, куди люди виїжджають найбільше - на Херсонщині, Харківщині, Дніпропетровщині та у Запоріжжі. Поки що не передбачено створення таборів, де б надавали медичну, психологічну правову допомогу. Отже, держава була б потрібна при облаштуванні "єдиного вікна", де люди б реєструвались і повідомляли про потреби, як от гостру потребу в ліках чи відновленні втрачених документів. Звісно, потрібні й "перші гроші" - на проїзд до місць розселення тощо.
Немає коментарів:
Дописати коментар