Про Гітлера, Світову революцію, щурів та рахунки за електроенергію

Кожного щура одного ранку знаходять холодним на підлозі його лабораторної клітки.

Скільки б зусиль не застосовували диктатори різних епох, формуючи власні культи, переважна більшість з них – уособлення перемігшої пересічності, з притаманною цій пересічності примітивністю бажань. За фальшивою позолотою загального антуражу неможливо сховати повну відсутність, нехай і маніакальних, проте величних прагнень.

Між Гітлером, Сталіним, Франко, Піночетом та сучасними царьками лежить прірва. І цю прірву неможливо закласти навіть чисельними жертвами режиму. В період керування Союзом “дорогого” Леоніда Ілліча дуже влучно зауважували “культ є, особи немає”.

Як би не хотілось цього сучасним узурпаторам, проте мрія про Об’єдану Європу або про Світову революцію суттєво відрізняється від мрії про встановлення в своєму помешканні золотого унітазу. Безумовно прагнення накопичувати особисті статки є також різновидом маніакальної одержимості, проте така залежність є лише гіпертрофованою формою клептоманії, а її носії мало чим відрізняються від дрібних кишенькових злодіїв.

Всі ці недолугі керманичі держав третього світу, що щороку висмоктують з своїх країн сотні мільярдів доларів, є звичайними ментальними інвалідами. У здорової людини, відповідно до піраміди Маслоу, після задоволення фізіологічних потреб та  потреби в безпеці неминуче виникають прагення любові, поваги та самовдосконалення. У ментальних інвалідів цей перехід не відбувається. Відтак засіб перетворюється на мету.

Вкрасти якомога більше і охороняти якомога краще. Ось ті два примітивні інстикти, які примушують диктаторів продовжувати свої самовбивчі перегони. Як лабораторні щури, яким вживлюють в мозок електрод для стимулювання відчуття насолоди, вони продовжують тиснути на кнопку, яка подає струм, до повного виснаження себе і країни.

Історія не знає винятків. Диктатури не є ефективними та довготривалими формами державного управління. Кожного щура одного ранку знаходять холодним на підлозі його  лабораторної клітки. В цьому є підстави для оптимізму, проте не треба забувати, що поруч з небіжчиком також знаходять рахунки за спожиту ним електроенергію.

Олександр Данилюк