Нейтралітет нікого ніколи не захищав.
Як відомо, принаймні старшій половині нашої шановної аудиторії, все починається в житті з малого. Хліб - з зернинки, зоря - з промінчика, масові репресії - з вибіркових арештів.
Проте, переглядаючи новини про чергові судові процеси над опонентами режиму, більшість навіть не замислюється над тим, що невдовзі на місці фігурантів цих справ можуть опинитись вони самі, їхні родичі або друзі. Насправді межа між переслідуваннями опозиціонерів та можливістю отримати строк за антиурядовий анекдот є настільки тонкою, що можна, певною мірою, говорити про її відсутність.
Так у двадцяті роки минулого століття спочатку були репресовані політичні діячі, потім діячі культури і нарешті сотні тисяч військовиків. Здавалось, що на цьому репресії припиняться, адже не лишилось нікого, хто опонував би радянській владі, однак за кілька років голодна смерть прийшла в кожен дім. Нейтралітет не врятував мільйони українських селян.
Дехто буде опонувати і говорити, що не можна порівнювати ситуацію в тоталітарному СРСР та сьогодні. Я не бачу особливої різниці. Джордж Оурелл дав дуже влучне визначення тоталітарному суспільству, як такому, де правлячий клас втратив своє призначення, однак чіпляється за владу силою чи шахрайством. Різниця між тоді і зараз полягає виключно в тому, що досі режим віддавав перевагу шахрайству. Хоча не гребував і силою.
По своїй природі застосування незаконного насильства урядом до громадян мало чим відрізняється від насильства, яке застосовує серійний вбивця до своїх жертв. Якщо в вашій спільноті завівся маньяк, то незалежно від статі та віку, ви потрапляєте в категорію ризику. Попри наявність у нього особливих вподобань, одного дня він може зацікавитись саме вами.
Небезпеку становить саме сусідство з джерелом насильства. Ця небезпека є зрозумілою кожному у випадку появи у натовпі скаженого пса. Переважна більшість людей в такій ситуації будуть діяти адеквантно, намагаючись якомога швидше нейтралізувати загрозу. Це буде виходити в них природньо. Рефлекси, напрацьовані нашими печерними предками, примусять негайно схопити найближчу каменюку та опуститити її на псячу голову.
Проте, коли загрозу громадянам несе уряд, самих рефлексів недостатньо.
Необхідний ще певний рівень абстрактного мислення, який дозволяє за білими комірцями, яскравими краватками та виголеними до блиску щоками чиновників, побачити слиняву собачу пащу.
Олександр Данилюк
Немає коментарів:
Дописати коментар