четвер, 26 вересня 2013 р.

Гарвардський професор Грабович про події в Харкові: це неподобство!


Григорій ГрабовичГригорій Грабович
Науковці провідних університетів США, Канади і Великої Британії написали відкритого листа до міської влади Харкова з проханням зберегти встановлену раніше у вересні цього року меморіальну дошку мовознавцю та історику літератури Юрію Шевельову. 

Григорій Грабович – відомий учений, професор української літератури Гарвардського університету США, в якому також працював лінгвіст Юрій Шевельов, не встиг підписати цього послання, бо воно надійшло йому лише напередодні, однак, як він розповів Радіо Свобода, він готовий підписати це звернення. Професор Грабович розповів також, що не вірить в те, що демонтаж пам’ятної дошки – це провокація «Батьківщини», як це стверджує міський голова Харкова Кернес.

– Це звісна річ, але це виглядає як провокація від тих кіл комуністичних і подібних наставлених, які віддавна вже шельмували і таврували Шевельова. Це почалося в 1960-х роках, чи раніше, і це є відома річ і про це писалося, і я про це писав.

Ця настанова, щоби знаходити такі постаті, яких можна шельмувати за, буцімто, колабораціонізм – це не нова вигадка, і знаменно, що це стосувалося видатної людини, яка була свідком сталінщини, того, що діялося з українською культурою і в 30-х роках. Потім він опинився на Заході, став видним учасником українського культурного відродження на еміграції. Це була тактика відома і дуже сумно, що це тепер у незалежній Україні і далі може розвиватися. Але обставини, як ми знаємо, в Харкові є такі, що це не дивує.

 Чи Ви гадаєте, що західні інтелектуали мають можливість вплинути на ті події, які відбуваються зараз у Харкові довкола цієї дошки?

Це є хамство і це є приклад нецивілізованої поведінки, і за це, безперечно, відповідає міська влада
– Абсолютно! Абсолютно! Розумієте, світ є, нібито, глобалізований. Всі про це говорять. Українські політики – і провладні, і опозиціонери – постійно говорять не тільки до своїх слухачів, але і до цілого світу. Вони це точно знають. Кожного разу, як виступають, вони знають, що їх слухають не тільки свої локальні слухачі, але й, де-факто, і світова публіка. Так що це треба враховувати. Я думаю, що такі речі, такі провокації, такі неподобства, як це, можуть продовжуватися. Сподіваюся, що ненадовго. Якщо Україна тепер бере курс на євроінтеграцію, а потім евентуально до суцільної участі в європейському контексті, в європейській спільноті – ну то як же так? Так це ж є неподобство! Це є хамство і це є приклад нецивілізованої поведінки, і за це, безперечно, відповідає міська влада. Адже Харків є в Україні, а Україна хоче бути в Європі. А поводяться так, нібито вони б були дикунами.

Але бачите – більше питання є, що Україна досі не мала люстрації. Те, що в Чехії було, те, що в Європі – Німеччина це зробила зі Східною Німеччиною, а Україна і думати про це не хоче! Тобто Україна – маю на увазі тих, хто при владі. Йдеться про люстрацію не тільки над Шевельовим – бо там нема що «люструвати» – це все є відомі факти, а над тою ж комуністичною владою, яка допустила і далі нібито допускає до таких ексцесів. Це тільки дрібниці в порівнянні з тим, що скоєно. Знаєте, це є питання дуже фундаментальне і очевидно, що західні інтелектуали мали б тут мати свої відгуки і мати якийсь резонанс, можна надіятися, в українській громадськості. Це мало б людей хвилювати.

– Чи зараз, пане професоре, коли президент України бере участь в Генеральній асамблеї ООН і перебуває зараз якраз у США – чи є можливість в українських інтелектуалів поспілкуватися чи не з самим президентом, бодай з його оточенням, і висловити свої турботи з цього приводу?

– Ну я припускаю, що це може статися. Ці речі швидко розвиваються. Але очевидно, що українська державна політика мала б до таких речей ставитися розсудливо, цивілізовано, як тепер всюди говориться, осмислюючи, що це (події у Харкові – ред.) точно не є на користь іміджу України. Я припускаю, що наближення із західним світом і вступ до цього європейського співтовариства мали б диктувати це.

Людмила Ваннек                          Радіо Свобода

Немає коментарів:

Дописати коментар