Повне знищення ворожих сил або Кілька слів про мистецтво компромісів

В мистецтві компромісів дуже важливо не переступати тонку лінію між взаємними поступками і односторонньою капітуляцією.

Олександр Данилюк ,
громадянин

Резиденти парламентських кулуарів люблять повторювати, що політика – це мистецтво компромісів. З цим складно не погодитись, проте в цьому мистецтві дуже важливо не переступати тонку лінію між взаємними поступками і односторонньою капітуляцією. Крім того, варто усвідомлювати, що протиріччя між сторонами можуть досягати такого рівня, де про жодні поступки мова вестись не може. В умовах війни копроміси втрачають сумнівні ознаки чеснот і остаточно перетворюються на зраду.

Як слушно зауважував Карл фон Клаузевіц, лише повне знищення ворожих сил є дієвим засобом зупинення конфлікту. Принаймні одна половина українського політикуму послідовно дотримується поради пруського генерала, інша ж в цей час продовжує хворобливо демонструвати готовність до перемовин. Дехто навіть обгрунтовує таку готовність винятковою державницькою позицією, посилаючись на необхідність рахуватись з представниками іншої частини України та уникненням громадянського протистояння.

Україна дійсно неоднорідна. Звичайно нам далеко за неоднорідністю до Швейцарії або Нідерландів, проте світоглядні принципи, які притаманні українцям, на жаль, суттєво різняться в залежності від регіону. Не настільки суттєво, щоб всерйоз говорити про необхідність федералізації, проте достатньо для того, щоб не заплющувати на ці відмінності очі.

Мова, релігійні конфесії та оцінка певних історичних подій – ось власне набір основних каменів спотикання, якими щедро посипається шлях до того рівня національної єдності, який є необхідною передумовою для забезпечення справжнього державного суверенітету.

Прагнучи досягнення громадянського порозуміння, ми безперечно маємо рахуватись з іншою частиною України. Проте навряд чи можна вважати представників режиму виразником інтересів її мешканців. Навіть у гопників Південного-Сходу окрім зовнішньої схожості немає з ними нічого спільного.

В парламенті та уряді, на всіх рівнях влади неофеодали представлять винятково свої власні вузькокласові інтереси. Розмови про наявність в суспільстві непереборних протиріч, які можуть призвести до розподілу України, є не більше, аніж окозамилюванням. 

В Україні дійсно триває ультимативний громадянський конфлікт, проте лінії протистояння проходить не по лінії Дніпра, а по лінії Столичного шосе, за зеленим парканом якого ховається Конча-Заспа.