На прохання численних френдів деталізую наслідки введення векселів для української економіки.
Почнемо із азів - чому векселі призведуть до повернення талонів і купонів, адже казначейськими векселями будуть всього-тільки бюджетну заборгованість віддавати, а не фізособам пенсії чи зарплати платити. Формально - так. Реально - зовсім інакше. Одна із найбільших статей боргу в бюджеті - це заборгованість по заробітним платам. Вона не просто велика, вона офігезна, і досягла 1 млрд тільки за офіціальними даними Держстату. А загальна заборгованість перед бюджетними організаціями - 45 мільярдів гривень. Це астрономічна сума. І поскільки тепер таку заборгованість можна повернути векселями, так і зроблять (якщо не спишуть за внесеним сьогодні законопроектом №2399, чи якимсь аналогічним).
Тепер давайте уявимо, що якійсь організації видали оцю заборгованість по зарплатах векселями. Як же вона зможе попасти до кінцевих платників, адже це не гроші, а цю бумажку на окремі кусочки не поріжеш. А є два варіанти:
а) продати вексель із дисконтом. Це шлях до банкрутства. Тому що формально борг держави перед підприємством погашено ПОВНІСТЮ, а реально воно отримає тільки ЧАСТИНУ грошей, причому, цілком ймовірно, значно меншу від реальної вартості боргу. Максимальний дисконт, з яким можуть скупати векселі ніде не обозначений, а отже, він може сягнути і 90%. При цьому, я повторюю, в той момент, коли підприємство отримало вексель, борг перед ним вважається закритим. Таким чином, він перекладається на підприємство, і воно легко і просто банкрутує. Далі з ним можна робити все, що хочеш. Закрити, або приватизувати за бросовою ціною.
б) випустити деривативні папери. Тобто, на базі цього векселя підприємство емітує якісь свої внутрішні папери, які мають значно менший номінал, і які можна видати уже працівникам. А ті будуть їх отоварювати в якомусь магазині за договором. Ага, мої шановні читачі, ви правильно вгадали. Це купони. Оті самі відрізні купони, із якими вперше українське суспільство познайомилось в 1990-му році. А поскільки магазину теж необхідні якісь обігові кошти, то між підприємством-емітентом купонів та ним виникнуть якісь взаємозаліки. Але ані той, ані інший грошами оперувати не можуть за їх відсутністю, отже, ці взаємозаліки будуть мати товарну форму. А це зветься, правильно, бартером. Який скасувала капоснаТимошенко ще в сиві часи Кучми, які вже мало хто пам'ятає. Не кажучи уже про різноманітні офшорні схеми, які знову будуть крутити навіть найменші фірми на місцях, щоб отримати хоч якусь зайву, але живу копійку.
Я думаю, що реалізовуватись будуть обидва варіанти. Але результат буде один і той самий - вже за кілька місяців бартеризація економіки прийме лавиноподібну форму, і купоно-карбованці доведеться вводити уже на державному рівні. Це відбулось в 1993-му році.
Що відбувалось в ті часи, легко пригадати. Ви не вірили, що регіонали повернуть країну в ті буремні та голодні часи? Тепер відчуєте на власній шкурі. А я казав, що «Україна без Тимошенко» буде дуже похмурим і непридатним для життя місцем, але деяким видавалось, що «пріюлкебилабихужеє». Тепер не нарікайте.
Почнемо із азів - чому векселі призведуть до повернення талонів і купонів, адже казначейськими векселями будуть всього-тільки бюджетну заборгованість віддавати, а не фізособам пенсії чи зарплати платити. Формально - так. Реально - зовсім інакше. Одна із найбільших статей боргу в бюджеті - це заборгованість по заробітним платам. Вона не просто велика, вона офігезна, і досягла 1 млрд тільки за офіціальними даними Держстату. А загальна заборгованість перед бюджетними організаціями - 45 мільярдів гривень. Це астрономічна сума. І поскільки тепер таку заборгованість можна повернути векселями, так і зроблять (якщо не спишуть за внесеним сьогодні законопроектом №2399, чи якимсь аналогічним).
Тепер давайте уявимо, що якійсь організації видали оцю заборгованість по зарплатах векселями. Як же вона зможе попасти до кінцевих платників, адже це не гроші, а цю бумажку на окремі кусочки не поріжеш. А є два варіанти:
а) продати вексель із дисконтом. Це шлях до банкрутства. Тому що формально борг держави перед підприємством погашено ПОВНІСТЮ, а реально воно отримає тільки ЧАСТИНУ грошей, причому, цілком ймовірно, значно меншу від реальної вартості боргу. Максимальний дисконт, з яким можуть скупати векселі ніде не обозначений, а отже, він може сягнути і 90%. При цьому, я повторюю, в той момент, коли підприємство отримало вексель, борг перед ним вважається закритим. Таким чином, він перекладається на підприємство, і воно легко і просто банкрутує. Далі з ним можна робити все, що хочеш. Закрити, або приватизувати за бросовою ціною.
б) випустити деривативні папери. Тобто, на базі цього векселя підприємство емітує якісь свої внутрішні папери, які мають значно менший номінал, і які можна видати уже працівникам. А ті будуть їх отоварювати в якомусь магазині за договором. Ага, мої шановні читачі, ви правильно вгадали. Це купони. Оті самі відрізні купони, із якими вперше українське суспільство познайомилось в 1990-му році. А поскільки магазину теж необхідні якісь обігові кошти, то між підприємством-емітентом купонів та ним виникнуть якісь взаємозаліки. Але ані той, ані інший грошами оперувати не можуть за їх відсутністю, отже, ці взаємозаліки будуть мати товарну форму. А це зветься, правильно, бартером. Який скасувала капоснаТимошенко ще в сиві часи Кучми, які вже мало хто пам'ятає. Не кажучи уже про різноманітні офшорні схеми, які знову будуть крутити навіть найменші фірми на місцях, щоб отримати хоч якусь зайву, але живу копійку.
Я думаю, що реалізовуватись будуть обидва варіанти. Але результат буде один і той самий - вже за кілька місяців бартеризація економіки прийме лавиноподібну форму, і купоно-карбованці доведеться вводити уже на державному рівні. Це відбулось в 1993-му році.
Що відбувалось в ті часи, легко пригадати. Ви не вірили, що регіонали повернуть країну в ті буремні та голодні часи? Тепер відчуєте на власній шкурі. А я казав, що «Україна без Тимошенко» буде дуже похмурим і непридатним для життя місцем, але деяким видавалось, що «пріюлкебилабихужеє». Тепер не нарікайте.
Немає коментарів:
Дописати коментар