автор : Іван ВАРЧЕНКО
П’ять місяців до парламентських виборів. Прем’єр Азаров потужно занепокоївся проблемами дрібного бізнесу. Гучно стукаючи кулаком по столу, демонструючи «тверду руку», Кабмін дав черговий сигнал підприємцям. Наприкінці травня уряд (увага!) запланував заборонити вилучення документів та комп’ютерів під час перевірок підприємств без рішення суду. Через кілька днів з не менш гучною і так само приємною для бізнесу заявою виступив Генпрокурор України В.Пшонка, який пообіцяв відмовитися від проведення прокуратурою масок-шоу на підприємствах та в установах.
Скільком підприємцям, тим, хто вижив у бізнесі після обрання у 2010 році президентом Януковича, знову так хочеться повірити у щирість намірів…
Програма, завдяки якій Янукович отримав посаду президента України, мала назву, нагадаю, «Україна для людей». У ній, між іншим, обіцялося запровадження податкових канікул для малого бізнесу на 5 років. Гарантувалися увага й захист малого та середнього бізнесу з боку держави. Ці увага та захист конкретно мали бути виражені в наступному: «пріоритетність стимулювання підприємств малого і середнього бізнесу шляхом надання доступу до кредитних ресурсів, зменшення податкового навантаження, у тому числі значне зниження податкових платежів для підприємств, які створюють нові робочі місця».
Натомість після приходу нової команди до влади почався перерозподіл ринків.
Гарячими слідами до місцевих виборів у жовтні того ж 2010 року партія Регіонів затверджує агітаційну програму «Строим новую страну». «Стройка» передбачала державу з «безумовним верховенством закону, без продажних судів та корумпованих чиновників». Крім того, щедро обіцялося зменшення кількості національних та місцевих податків з 42-х до 24-х, зниження податкових ставок. Передвиборча гулянка була у розпалі. Обіцянки знову текли рікою. Завдяки чому партія Регіонів отримала більшість у місцевих радах.
Чи знайдеться в Україні порядна (підкреслюю – порядна) людина, яка б стверджувала, що у нас є хай не «безумовне», але верховенство закону, суди хоча б намагаються стати непродажними, а чиновники менш корумпованими?
Похмілля почалося одразу. Вже за кілька днів після виборів, регіонали голосували за податковий кодекс. Сотні тисяч підприємців поповнили собою лави безробітних. Дехто, на радість Азарову, пішов працювати на фабрики та заводи. Не факт, що за зарплату. Крім того, розгул рейдерства, знищення бізнесу, заміна закону правом сильного, збільшення поборів для базарників та власників кіосків. Успішним залишився лише бізнес сім’ї та клану президента.
Жодних сумнівів: Гебельс і під час наступних виборів відпочиватиме у порівнянні з талантами доморощених ідеологів з керуючої партії. Сьогодні вони знову красиво і переконливо «йдуть назустріч людям». У солодкі п’янкі мрії поринають не лише ослаблені організми соціально незахищених виборців, які чим бідніші – тим дешевше продаються, чим прекрасно користується влада, а й відносно соціально благополучні громадяни.
Наскільки менше стало потрібно дрібному бізнесу для щастя. Ще лише два роки тому він міг мріяти про п’ятирічні податкові канікули. Зараз – може радіти з того, що бізнес у нього відберуть не просто так, а згідно рішення суду… І то лише після виборів.
Будьте пильні! Під шкірою вівці ховаються жадібні щелепи й гострі пазурі вовка.
Якщо знову їм повіримо, будемо мати передбачуваний результат: після трьох місяців щедрої виборчої гулянки на нас чекатиме п’ять років гіркого похмілля.
Якщо не повіримо – матимемо шанс на зміни.
Іван ВАРЧЕНКО
Немає коментарів:
Дописати коментар