В урядовцях, прокурорах та вертухаях продовжуємо вишукувати ознаки української держави і вперто не бачимо окупаційної адміністрації. Добровільно передаємо себе в руки мєнтів та суддів, розраховуючи на справедливість. Забуваючи, що їхнє завдання захищати режим, а не справедливість.
Прововжуємо говорити про незаконно засуджених, як про "жертв вибіркового правосуддя" або "політв'язнів". В Україні немає ніяких політв'язнів. Кожен, кого переслідує окупаційний режим, має зробити все, щоб не стати черговим військовополоненим. Переховуватись, використовувати підробні документи, незаконно перетинати державний кордон - будь-що.
Я з величезною повагою ставлюсь до рішення Тимошенко залишитись в Україні попри ув'язнення, однак в результаті воно виявилось хибним. Позбавленій можливості реально впливати на політику власної партії, обмеженій в інформації та спілкуванні, режимом їй відведена роль пасивного спостерігача, життя якого залежить від примхи тюремників.
Олександр Данилюк
Немає коментарів:
Дописати коментар